Карл-Отто Апель Екологічна криза як виклик дискурсивній етиці ? І. Попередні зауваження

У цій доповіді я спробую показати, що дискурсивна етика може бути адекватною відповіддю на виклики екологічної кризи. Для цього я зроблю три кроки. 1.

Передусім я хотів би розглянути сучасну екологічну кризову ситуацію з антропологічної і квазіеволюціоністського погляду як виклик для етики загалом.

2.

Виходячи з цього вихідного пункту, я сподіваюся бути у змозі ввести позицію дискурсивної етики, так би мовити, "ззовні" (von au?en), а саме як відповідь організованої колективної відповідальності людства на критичну ситуацію, яка є результатом наслідків і побічних наслідків колективної діяльності (Aktivit?t) людей. Введення "ззовні" осягає розмаїття різних позицій, які може посідати філософська етика щодо проблем екологічної кризи, стосовно до яких, і передусім щодо позиції Г. Йонаса, має визначитися дискурсивна етика. 3.

І, нарешті, по-третє, я спробую дати стисле й ескізне введення дискурсивної етики певною мірою "зсередини", а саме, виходячи з її трансцендентального прагматичного обґрунтування.

II. Ситуація екологічної кризи як виклик етиці загалом: квазіеволюціоністський підхід

Якщо розглядати філософську етику загалом із ретроспективної квазіеволюціоністського погляду, то її можна витлумачувати як пізню реакція homo sapiens, тобто людського

Переклад за виданням: Ареl К.-О. Die ?kologische Krise als Herausforderung f?r Diskursethik//B?hler D. (Hrsg.). Ethik f?r die Zukunft. Im Diskurs mit Hans Jonas. — M?nchen: Beck, 1994. — 5. 369—404.

414

розуму, на специфічний виклик, який полягає в тому, що в самому способі життя людини як виду (Spezies) від самого початку, тобто з антропогенезу чи гомінізаціі, закладено можливість кризової ситуації. Я маю на увазі обставину, вже описану філософською антропологією, так само, як і науковою теорією еволюції, згідно з якими ґенеза людини як виду від самого початку мала бути якимось чином пов'язана з руйнацією чи розпадом (Aufl?sung) інстинктивних законів поведінки тварин і їхнього пристосування до природного довкілля. Кант твердив про "перехід [...] від "опіки (Gangelwagen) інстинкту до керування розумом" чи "з опіки (Vormundschaft) природи у стан свободи"1. Проте сьогодні цей факт має бути витлумачено на новий лад.

Разом з багатьма представниками філософської антропології можна погодитися з тим фактом, що людина як homo faber за визначенням завдяки виготовленню знарядь праці та зброї зняла (aufgehoben hat) первинну (ursp?gliche) відповідність між можливими каузальними наслідками своєї діяльності і сигналами, що сприймаються з довкілля і діють як спонукальні засоби окремих процесів руху в кругообігу харчового ланцюгу інстинктивної поведінки тварин.

Разом з Якобом фон Уекскюлем (Uexk?ll), протагоністом сучасних етологічних досліджень, можна стисло охарактеризувати вихідний наслідок антропогенезу як порушення природної рівноваги між "світом створеним" (Wirkwelt) (тобто світом можливих результатів діяльності) і "світом видимим" (Markwelt) (тобто світом можливих сигналів, [що даються у відчуттях]) суто тваринної поведінки2. Тому зрозуміло, що нова ситуація, яка виникла, ситуація свободи людської діяльності у "відкритому світі", і діяльнісний вплив на неї з огляду на брак (Mangels) стабільності і регульованості може й має розглядатись як кризова.

Моральне значення цієї кризової ситуації можна пояснити передусім біблейською нарацією про братовбивство Авеля Каїном. До того ж цю оповідь можна тлумачити і так, що вона пояснює усі ті інтервенції у сферу людських стосунків, які завдяки виготовленню і застосуванню зброї уможливлюють руйнацію homo faber меж стримання агресії за допомогою інстинктів. Останнім ступенем започаткованого цією подією розвитку можна означити ядерне бомбар-

415

дування Хіросіми та Нагасакі. Оскільки останнє було чинником військових взаємин між людьми, дистанція, досягнута за допомогою технічних засобів людської діяльності, цілком заступила сприйняття наслідків, які призвели до людських жертв. Тому можливу зворотну дію стримувального результату дій на відчуття і емоції діючих агентів було зведено нанівець. Цей приклад розширення і підвищення причинового потенціалу людських дій homo faber може мати значення для того, щоб проілюструвати актуальну вимогу людської життєвої ситуації до розуму і сили уявлення homo sapiens щодо встановлення етики, яка регулювала б людські взаємини. Отже, етику, якщо підійти до неї з функціонального погляду, певною мірою можна розглядати як компенсацію людським розумом недостатності інстинктивних стримувачів зростаючої технічної експансії.

Загальна спрямованість значення зміни і Підвищення дієвості активності людини, що провадиться homo faber (і до того ж його активність має довгострокове значення), стає наочнішим, якщо приклад ядерного бомбардування порівняти з експансією модерної індустріальної технології в природне довкілля людини як виду. Адже з огляду на індустріальне забруднення річок, озер, морів та земної атмосфери чи з огляду на знищення лісів та численних видів тваринного й рослинного світу, зниження (Abschirmung) сприйняття та чутливості окремими агентами діяльності наслідків та побічних наслідків своєї активності багато в чому є ще радикальнішим, ніж у випадку з ядерним бомбардуванням. Тому ще нагальнішою має бути компенсаторна функція етичного розуму та сили уявлення homo sapiens.

Проте, на відміну від руйнівних аспектів людської взаємодії, руйнівні аспекти людської експансії в природу в межах традиційних інституцій моралі та права чи в межах філософської етики загалом як етична проблема фактично були не завважені і не обговорювалися. Лише останніми десятиліттями моральне сприйняття homo sapiens, резонуючої громадськості стало таким, що людські стосунки і відношення людей з природою розглядаються як етична проблема. Ставлення людини до природи порівнюється тут з відповідними стосунками людських істот одного з одним або з ними пов'язується. Проте досі ще годі сподіватися, що вже знайдено концептуальні підходи до розв'язання цієї про-

416

блеми відповідно до нових вимог до етики загалом. Чи вже існують людські інституції або форми моралі чи етики, які в змозі розв'язати й цю проблему; чи ми потребуємо абсолютно нової етики, яка б обґрунтовувалась у філософії чи мудрості нового типу; чи маємо ми право спасувати щодо таких домагань і ігнорувати так званий новий характер етичних проблем, звертаючись до наших партикулярних традицій та звичаїв?

<< | >>
Источник: A.M. Ермоленко. Комунікативна практична філософія. Підручник. — К.: Лібра. — 488 с. 1999

Еще по теме Карл-Отто Апель Екологічна криза як виклик дискурсивній етиці ? І. Попередні зауваження:

  1. Карл-Отто Апель Етноетика та універсалістська макроетика: суперечність чи доповнювальність
  2. Карл-Отто Апель Спрямування англо-американського "комунітаризму" у світлі дискурсивної етики
  3. Карл-Отто Апель Дискурсивна етика як політична етика відповідальності у ситуації сучасного світу
  4. Карл-Отто Апель Ситуація людини як етична проблема І. Сучасна кризова ситуація людства. Ситуація людини загалом
  5. III. Диференційоване введення дискурсивної етики як філософська відповідь на виклики екологічної кризи "ззовні"
  6. 12.4 Аналитическая философия и герменевтика (К.-О.Апель)
  7. 3.3.3 Карл Гемпель
  8. Избранные тексты по экономике, истории и социологии Карл Маркс
  9. БЭР КАРЛ МАКСИМОВИЧ
  10. РУЛЬЕ КАРЛ ФРАНЦЕВИЧ
  11.    Братья герцога Бирона – Карл и Густав
  12. А. Хултен, У. Отто (A. Hulten, V. Otto) СЕМЕЙНЫЕ ФАКТОРЫ И СЕМЬЯ КАК МОДЕЛЬ ПОВЕДЕНИЯ (САМОУБИЙСТВА)
  13. §14. Отто Больнов: экзистенциальное существование – основа экзистенциальной философии
  14. §15. Карл Ясперс: что есть или где есть бытие?
  15. Карл Поланьи. Великая трансформация: политические и экономические истоки нашего времени / Перевод с английского А. А. Васильева, С. Е. Федорова и А. П. Шурбелева. Под общей редакцией С. Е. Федорова. — СПб.: Алетейя — 320 с., 2002
  16. 5.2. Дискурсивна етика та екологія: нові вимоги до етики за умов екологічної кризи
  17. II. Аргументи "за" і "проти" етноетики та універсалістської макроетики
  18. ОГЛАВЛЕНИЕ
  19. 4.3. Ідеально-комунікативне подолання утопії
  20. Тематика рефератів за модулем 2