Примітки---------------------------------------------------------

1 Habermas J. Vorstudien und Erganzungen zur Theorie des Kommunikativen Han-

delns. — S.7.

2 Ibidem. — S.502.

3 Mead G.H. Geist. Identitat. Gesellschaft. — Frankfurt a.M., 1988. — S.l52.

4 Ibidem.

5 Habermas J. Theorie des kommunikativen Handelns. B.2. Zur Kritik der funktion- alistischen Vernunft. — S.252.

6 Ibidem. — S.252.

7 Ibidem. — S.73.

8 Ibidem. — S.U8.

9 Ibidem. — S. 139.

10 Ibidem. — S. 169.

11 Ibidem. — S.226.

12 Ibidem. — S.182.

13 Ibidem.

14 Ibidem. — S.422. !5 Ibidem. — S.423.

Розділ III. Комунікативна теорія суспільства

135

!в Ibidem. — S.352.

17 Ibidem. — S.349.

18 Ibidem. — S.319.

19 Ibidem. — S.549.

20 Habermas J. Theorie des kommunikativen Handelns. B.l. Handlungsrationalitat und Gesellschaftliche Rationalisierung. — Frankfurt a.M., 1981. — S.459.

21 Habermas J. Theorie des kommunikativen Handelns. B.2. — S.45.

22 Ibidem. — S.576.

23 Маркс К. Фрагменты из авторизованного французского издания 1 т. "Капитала"//Маркс К..Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. — Т.49. — С.181—182.

24 Там само. — С.182.

25 Habermas J. Uber das Subjekt der Geschichte. Kurze Bemerkung zu falsch gest- ellten Alternativen//Geschichte-Ereignis und Erzahlung. (Hrsg. KosseleckR., Stem- pel W.D.) — Munchen, 1973. — S.476.

26 Habermas J. Theorie des kommunikativen Handelns. B.2. — S.576.

27 Kohlberg L. Zur kognitiven Entwicklung des Kindes. — Frankfurt a.M., 1974. — 252 S.

28 За ілюстрацією такого перелому в моральній свідомості підлітка мож на звернутися до повісті Р. Бредбері "Вино із кульбабок". її головний герой 12-річний Дуг після одужання (в чому йому допоміг лахмітник) міркує так: "Як же мені віддячити містеру Джонасу, — як віддячити, чим відплатити за все, що він для мене зробив? Нічим, ну нічим за це не віддячити. Немає цьому ціни. Як же бути? Можливо, треба якось відплатити комусь іншому? Передати дяку колом? Озирнувшись на вкруги, знайти людину, якій потрібна допомога, і зробити їй щось гарне. Мабуть, тільки так і можна" (Брэдбери Р. Вино из одуванчиков. Повести и рассказы. — М., 1989. — С.158). Такий спалах чіткості в моральній свідомості може прийти і в більш зрілому віці, як це трапи лось з героєм Л.Толстого Лєвіним в "Анні Кареніній": "Якщо добро має причину, — розмірковує Лєвін, — воно вже не добро; якщо воно має як наслідок — нагороду, воно також не є добром. Відтак, добро за межами ланцюгу причин та наслідків" (Толстой Л. Анна Каренина.

— Петрозаводск, 1960. — С.875).

29Цей рівень втрачає свою значущість, коли руйнується той життєвий світ, який забезпечує її очевидність. Сліпе дотримання обов'язку та послух, як це показано в романі 3. Ленца "Урок німецької", не лише позбавляє відповідальності, а й має трагічні наслідки для оточуючих.

30 Кант И. Метафизика нравов в двух частях//Кант И. Соч. — Т.4. 4.2.

— М., 1964. — С.377.

136 A.M. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія

31 Ареl К.-О. Diskurs und Verantwortung. Das Problem des Ubergangs zur postkon- ventionellen Moral. — Frankfurt a.M., 1988. — S. 191.

32 Spaemann R. Die Utopie der Herrschaftsfreiheit//Rehabilitierung der praktischen Philosophie. — Freiburg, 1974. — S.231.

33 Mead G.H. Geist. Identitat. Gesellschaft. — S.210.

34 Habermas J. Nachmetaphysisches Denken. — S.227.

35 Свята Євангелія від Луки. Новий Заповіт. — United Bible. Societic, 1980. — С.70.

36 Штраус Д.Ф. Жизнь Иисуса. — М., 1992. — С.148.

37 На моральності наголошував і Штраус: "Ті чудеса, на які він (Ісус. — А.Є.) раніше посилався як на факти загальновідомі й очевидні, слід тлумачити як моральний ефект його вчення. "Яких, — хоче він сказа ти, — ви очікуєте від мене чудес? Ви не бачите чудес, котрі ви очікуєте від Месії? Але ж я кожного дня духовно відкриваю очі сліпим, вуха глухим, духовно зцілюю і ставлю на ноги кульгавих, і навіть тих, які морально вмерли, я воскрешаю й оживляю" (Штраус Д.Ф. Жизнь Иисуса. — С.222).

38 Вісьовий час — поняття, запроваджене К. Ясперсом для позначення одночасних для різних цивілізацій радикальних зрушень у сфері куль тури, пов'язаних, на його думку, зі становленням так званих високих культур, а також з переходом до етики світових релігій та філософії (див.: Ясперс К.

Смысл и назначение истории. — М., 1991. — 527 с.)

39 Назаретян А А. Историческая эволюция морали: прогресс или регресс? //Вопр. философии. — 1992. — № 3. — С.80.

40 Habermas J. Nachmetaphysisches Denken. — S.67.

41 Цей перехід до стадії "закону й порядку" добре показав Томас Манн у повісті "Закон": "їм здавалося: де струмує правосуддя, там кожний пови нен бути правим, і спочатку вони не хотіли вірити, що в іншому разі правосуддя полягає в тому, що людину, котра шукає свого права, визна ють неправою і вона повинна піти ні з чим. Така людина починала шко дувати, що не вирішила справи зі своїм супостатом на старий лад, затис каючи в кулаці камінь, — тоді, мабуть, вона була б вирішена інакше, — і дуже важко засвоювала вона слова Мойсея. Що це суперечило б невидимості Бога і що не з пустими руками повертається той, кого визна ють неправим заради правосуддя: бо ж право та справедливість незмінно прекрасні й сповнені достоїнства в святій своїй невидимості, незалежно від того, був ти визнаний правим чи неправим" (Манн Т. Закон//Собр. соч. Т.8. Повести и рассказы. — М., 1960. — С. 349—350).

42 Кант И. Критика практического разума//Кант И. Соч. — Т.4. 4.1. — М., 1964. — С.347.

Розділ III. Комунікативна теорія суспільства 137

43 Сам Кант у передмові до "Критики практичного розуму" скромно по годжується з думкою одного рецензента про те, що в категоричному імперативі не встановлюється новий принцип моральності, а лише дається нова формула. Однак така оцінка Кантові якраз і довподоби. Адже ця формула точно виражає суть морального закону і має таке саме значення, як будь-яка формула для точних наук.

44 Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. — С.16.

45 Хайдеггер М. Европейский нигилизм/Діроблема человека в западной философии. — М., 1988. — С.267.

46 Habermas J. Moralitat und Sittlichkeit. Treffen Hegels Einwande gegen Kant auch auf die Diskursethik zu?//Moralitat und Sittlichkeit. Das Problem Hegels und die Diskursethik. — Frankfurt a.M., 1986. — S.18.

47 Нагадаємо, що мораль та моральність є ключові поняття гегелівської критики кантівської етики. Мораллю Гегель називав установку, згідно з якою індивід тлумачиться як свобідний суб'єкт, здатний розумно вста новлювати собі закон. Однак це має своїм наслідком те, що строго розрізняються суто внутрішній вимір індивіда, що належить до розум ного "буття суб'єктивності", з одного боку, та суто зовнішня дійсність, в якій бракує розуму, — з іншого. Моральністю визначається позиція, згідно з якою практичний розум розглядається не лише як щось суб'єктивне, що й протистоїть зовнішній дійсності, а як розум, який історично реалізується в зовнішній та внутрішній дійсності. Цей прин цип стає дійсним у звичаях, традиціях, інституціях, тобто в життєвих формах, де він є загальнозначущим, об'єктивним і водночас конкрет ним, "як душа, якою все просякнуто, значущість та дійсність її наявно го буття, живий та наявний, як світ, дух, субстанція якого лише таким чином і є як дух" (Гегель Г.В.Ф. Философия права. — С.205).

48 Ibidem. — S.28.

49 3 формалізму кантівської етики випливає, згідно з Гегелем, по-пер ше, несумірне поняття суб'єктивного практичного розуму як виключ но внутрішнього, абсолютно чистого, абсолютно ригористичного, вод ночас абстрактного та пустого, а тому цілком безсилого практичного розуму; по-друге, неісторичне поняття зовнішньої дійсності, яка разглядається як байдужа до розуму та його втілення; по-третє, незадовільне відношення цих двох понять, що не допускає реалізації розумного в дійсності, створює нездоланну прірву між безсилими ви могами суб'єктивного розуму та зовнішньою об'єктивністю, між належ ним та сущим (Kuhimann W. Vorbemerkung des Herausgebers//Moralitat und Sittlichkeit. — S.7).

50 Habermas J. Moralitat und Sittlichkeit. Treffen Hegels Einwande gegen Kant auch auf die Diskursethik zu? — S.18.

51 Ibidem. — S.28.

<< | >>
Источник: A.M. Ермоленко. Комунікативна практична філософія. Підручник. — К.: Лібра. — 488 с. 1999

Еще по теме Примітки---------------------------------------------------------:

  1. Примітки
  2. Примітки
  3. Примітки
  4. Примітки ---------------------------------------------------------
  5. Примітки
  6. Примітки
  7. Примітки
  8. 14.9. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови» (1 серпня 1923 р.)
  9. 12.S. II Універсал Центральної Ради (3 липня 1917 р.)
  10. ПЕРЕДМОВА
  11. 12.32. Ухвалений Радою Міністрів тимчасовий закон про верховне управління Державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами Держави ясновельможного Пана Гетьмана всієї України (1 серпня 1918 р.)
  12. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА ГЛАВА І Державні злочини
  13. 9.6. Уривок з інструкції' послам від шляхти Київського воєводства на сейм з вимогою повернути силою землі, звільнені козаками на чолі з С. Палієм (листопад 17О1 р.)
  14. 14.21. Із оперативного наказу народного комісара внутрішніх справ Союзу РСР № 00447 «Про операції по репресуванню колишніх куркулів, кримінальних злочинців та інших антирадянських елементів» (30 липня 1937 р.)